«Знати Тебе, єдиного істинного Бога» (Івана 17:3)

Ми завжди безмежно вдячні Господу за кожну можливість послужити людям і поділитись Ісусом Христом.

Особлива радість сповняє тоді, коли їдеш до тих, хто жадає Його пізнавати в компанії так само спраглих. От і нам, в передостанній день вересня видалась така нагода! 

Члени ДЦ, разом з сестричкою з церкви «Храм поклоніння», знову змогли відвідати село Біліївку в Київській області.

Сьогодні ми розмірковували над тим, в чому полягає різниця між знанням про Бога і знанням Самого Бога. Яким чином пізнавати Його? Яким чином можемо уподібнюватися Йому?

Основним місцем Писання була Євангелія від Івана 17:3:

«Вічне життя є те, щоби знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, – Ісуса Христа.» (Івана 17:3 CUV)

Читали також Марка 10:45 і Матвія 16:24. А ще - для наочності підготували невеличку сценку і звичайно - особисте свідчення. Адже ми перемагаємо кров'ю Агнця та словом свого свідчення, якщо не злюбили життя свого навіть до смерти! (Об'явлення 12:11)

Нашою метою, як і завжди, було мати в центрі зібрання Христа і донести присутнім, що немає нічого цінніше, ніж пізнавати нашого дорогоцінного Господа Ісуса Христа і мати з Ним особисте спілкування.

Бог не творив нас споживачами. Він створив нас, щоб ми володарювали і управляли, дарували та віддавали.

Слуга – ось ким ми покликані бути у Христі Ісусі. Тому що коли ми служимо своїм життям, ми стаємо схожими на Христа.

Адже, коли Бог захотів раз і назавжди поєднатися з людством, Він не написав нам проповідь, Він особисто прийшов до нас!

Тому і наше завдання, як учнів та послідовників Господа Ісуса, - йти особисто і бути Його свідками, допомагати всім навколо нас дізнатися Бога, щоб і їхнє життя було змінено силою Його любові та прощення.

Замість того, щоб фокусуватись на своїх бажаннях, ми покликані думати про потреби інших. Замість того, щоб лізти на початок черги, ми покликані чекати наприкінці.

Минув вже певний час, як я усвідомила, що служіння - це зовсім не те, що ми робимо чи говоримо або чому навчаємо. 

Служіння в тому, щоб бути слугою всім і це покликання всього нашого життя, якщо ми стверджуємо, що знаємо Бога.

Якщо ми уважно читаємо книгу Дій, то зауважимо, що вся вона, починаючи з другого розділу, розповідає про те, як учні Ісуса Христа застосовували «на практиці» все, чому Він навчав їх.

Дуже щасливі побачитись з усіма, хто зміг бути, а також помолитися за присутніх і відсутніх. Після служіння, як завжди, відбулось чаювання і спілкування. Слава Господу за все!

P.S. Мій третій досвід проповіді українською.

Перший - в Біліївці минулого разу. Другий - проведення прощання з сестричкою, яка пішла до Господа. Навчаємось, дякуємо всім людям за терпіння.

А слава за все добре належить тільки Господу!

«Бачити лише Ісуса» (Марка 9:2-8)

В останній день червня, після майже чотиримісячної перерви (не через наше небажання), члени ДЦ знову відвідали село Біліївка. Разом з нами поїхали також дві сестрички з церкви «Храм поклоніння».

Цього разу ми читали з Євангелії від Марка 9:2-8:

«А через шість днів Ісус бере Петра, Якова та Івана і виводить тільки їх самих на високу гору. І Він преобразився перед ними.

Одяг Його став блискучим і таким білосніжним, що жодний білильник на землі не зміг би так вибілити.

І з’явився їм Ілля з Мойсеєм, які розмовляли з Ісусом.

І озвався Петро, і сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути. Зробімо три намети: один Тобі, один Мойсеєві та один Іллі!

Однак він не знав, що говорив, – так вони були налякані.

І з’явилася хмара, яка оповила їх, і пролунав голос із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!

І враз, озирнувшись навколо, не побачили біля себе вже нікого, крім одного Ісуса.»

Насправді немає нічого цінніше, ніж пізнавати Господа Ісуса Христа і мати з Ним спілкування. 

«Адже ніхто не може покласти іншої основи, крім уже покладеної, а нею є Ісус Христос.» (1 Корінтян 3:11 CUV)

 

Крім того, я отримала свій перший досвід проповіді українською. Було достатньо важко передавати все те, що було в серці, але я вдячна Богу за зібрання, яке терпляче і з любов'ю сприйняли моє бажання вчитись.

Дуже щасливі побачитись з усіма, хто зміг бути, а також помолитися за відсутніх. Після служіння, як завжди, відбулось чаювання і спілкування. Слава Господу за все!

«Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!» (Псалом 2:11)

В неділю, 17 березня, ми знову відвідали село Біліївка. Цього разу Господь використав нас для служіння транспортом і молитвою, за що ми Йому безмежно вдячні.

Людей знову прийшло небагато але ми знаємо, що не завжди так буде!

Після прославлення і молитви, служитель з материнської церкви «Бібліївців» («Храм поклоніння»)  і іхня духовна «матуся», сестричка Людмила Байбарза поділилась коротеньким посланням на тему «Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!» (Псалом 2:11), в якому постаралась донести, що для успішного виконання волі Божої кожному з нас необхідно всім серцем, немов новонародженим немовлятам, полюбити і жадати щирого духовного молока, яким є Слово Боже.

Основними місцями Писання - 1 Петра 2:1-3 і 2 Петра 3:1-15 

Після зібрання ми багато поспілкувалися з тими, хто давненько не приходив, благовіствуючи їм Ісуса Христа. Дуже сильно торкнулися серця слова Дмитра: «оце я поговорив з вами і таке відчуття, що захотілося жити; немов каменюка з серця впала».

За кожну можливість послужити людям віддаємо всю Славу і честь Господу нашому Ісусу Христу!