«Бог Сам угледить»

В неділю, 3 березня, ми знову відвідали громаду євангельських християн в селі Біліївка.

Людей прийшло небагато але Небеса радіють коли навіть одна людина змінює напрямок свого життя!

Добрий пастир залишає 99 овечок заради спасіння однієї, тож і ми безмежно вдячні Господу за можливість і честь ділитися Його Словом і разом приймати участь у Святому Хліболоманні.

Говорили ми про нашого Величного Господа, а саме одну з якостей Його Особистості, що виражається в Його Імені Ягве-Іре і віру, як одну з важливих складових характеру дітей Божих.

Слово, яке Господь поклав в серце називалося «Бог Сам угледить». Основні місця Писання - Буття 22:1-18 і До Євреїв 11:1-3, 6, 8, 11, 17-19.

«Що ж це означає — віра?

Це значить бути певним у тому, на що сподіваєшся. Вона є доказом того, що щось є дійсне, навіть якщо ми не можемо того побачити.

Саме через таку віру в минулі часи наші предки здобули прихильність Божу.

Завдяки вірі ми розуміємо, що всесвіт був створений за Божим наказом.

Тобто видиме було створене з невидимого.

А без віри стати милим Всевишньому неможливо.

Бо той, хто йде до Бога, мусить вірити в Його існування, а також у те, що Він нагородить тих, хто шукає Його.

Завдяки вірі Авраам, покликаний Богом, підкорився й вирушив у ту землю, яку йому належало одержати як спадщину. Він пішов, хоча й не знав, куди йде.

Завдяки вірі і всупереч тому, що Сара вже була немічна зачати дитину, та й Авраам був вже дуже старий, Бог їм дав благословення мати дітей, бо повірив він в Господню обіцянку.

Завдяки вірі Авраам, коли Бог випробовував його, запропонував у жертву Ісаака. Так, той, хто одержав обітницю, був готовий пожертвувати своїм єдиним сином. І Бог сказав йому: «Це від Ісаака підуть твої нащадки».

Авраам вірив, що Бог може навіть воскресити людей з мертвих. Адже справді, зупинивши Авраама, Він повернув Ісаака з мертвих.» (UMТ)

Слава Ісусу Христу!

Світлої пам'яті нашої сестрички...

30 листопада 2023 року, 09:15 за київським часом... Слів немає... улюблена Оленка... сестричка наша... За людським міркуванням, ти мала ще довго-придовго жити... але благочестиві вмирають і ніхто не розуміє, що праведні вмирають й цим рятуються від майбутнього лиха.

Ти ходила в правді і знайшла спокій… ти в смерті знайшла заспокоєння від болю… болю фізичного, болю за не врятовані душі, болю за улюблену Україну…

Ти любила Бога і любила людей, ти була щирою та сповненою співчуття до кожного, з ким Господь давав зустріч на життєвому шляху…

Ти знаходила радість у своєму Господі, в служінні своїй сім'ї та людям… Ти мріяла, щоб закінчилася ця проклята війна… щоб можна було легко бачитися і з дітьми, і з батьками… Ти прожила дуже нелегке але чесне життя…

Тепер ти вже у спокою та без болю…

Ти взяла участь у благородних змаганнях і завершила біг, не полишивши вірного служіння Богу. Навіть збираючись в лікарню, більшість місця в твоїй сумці займали Євангелії і молитовники. Навіть коли вже зовсім важко дихала, ти прославляла Творця і служила жінкам в палаті, молячись за них і даючи їм надію на життя через віру у жертву Христа Ісуса. Тепер вінець переможця зодягнутий на тебе — нагорода за життя праведне.

Ти зійшла до Того, Кого пізнала і всім серцем хотіла пізнавати більше і більше. Я вірю, що ти отримала відповідь на свою постійну молитву і вже почула слова «Добра і вірна раба! Увійди в радість Господа свого!»

Ти вже в Його славі, улюблена наша Сестричко!.. А нам ще бігти... ми поки що маємо бути тут і тебе нам дуже сильно не вистачатиме… До зустрічі, кохана наша Оленочко…

             

«Адам, де ти?»

В неділю, 11 червня, посланці ДЦ знову побували в селі Біліївка. З великою радістю ми привітали братів і сестер з відкриттям молитовного будинку.

Ми прославляємо Господа і дуже щасливі з того, що рік наших відвідин цієї громади не минувся даром! Є душі, які увіровали через любов і Євангелію, якою ми ділилися, примирилися з Богом і, віримо, стали на шлях справжнього учнівства!

Всім серцем зичимо, щобі Христос Спаситель став Господом для кожного мешканя Біліївки. За це молимося і на це всіх вас благословляємо, любі наші! Ви назавжди в наших серцях! 💞

Пропоную вам послухати послання «Адам, де ти?», яким я поділилась 👇

«Щоб віруючи мати нам життя»

Нарешті, улюблені, знайшла я час, щоб залишити тут кілька слів щодо останніх місяців життя ДЦ.

За час, що минув з останнього допису, милістю Божою, ми є і, незважаючи на малу чисельність людей, дещо таки відбувається. Хоч мені/нам, можливо, хотілося би більше й системніше, але є те, що повинно бути. Вірю, що Господь направляє нас і сто відсотків знає, що саме, коли і де ми повинні будемо робити.

Таємниця Господня для тих, хто має Божий страх, тож Він обовʼязково нам відкриє все те, що на цю хвилину для нас немов би через тьмяне скло.

Ми продовжували молитися щодо Його волі стосовно кожного, хто висловив бажання приєднатися до ДЦ;

пильнували себе і вчення, яке приймали і яким ділилися;

збиралися щоп'ятниці і наблизилися до закінчення своїх розмірковувань над посібником «Церква та її устрій», щоби ствердитися в тому, як Господь бачить Свою Церкву.

Ми продовжували обіймати своїми молитвами і підтримувати фінансами наших Світлих Воїнів, а також тих, на кого звертав нашу увагу Святий Дух.

Ми продовжували їздити в село Біліївку і відвідали її 19 березня та 9 квітня.

Вчора посланці ДЦ знову побували там.

Пропоную вам послухати послання «Щоб віруючи мати нам життя», яким я поділилась 👇