«Знати Тебе, єдиного істинного Бога» (Івана 17:3)

Ми завжди безмежно вдячні Господу за кожну можливість послужити людям і поділитись Ісусом Христом.

Особлива радість сповняє тоді, коли їдеш до тих, хто жадає Його пізнавати в компанії так само спраглих. От і нам, в передостанній день вересня видалась така нагода! 

Члени ДЦ, разом з сестричкою з церкви «Храм поклоніння», знову змогли відвідати село Біліївку в Київській області.

Сьогодні ми розмірковували над тим, в чому полягає різниця між знанням про Бога і знанням Самого Бога. Яким чином пізнавати Його? Яким чином можемо уподібнюватися Йому?

Основним місцем Писання була Євангелія від Івана 17:3:

«Вічне життя є те, щоби знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, – Ісуса Христа.» (Івана 17:3 CUV)

Читали також Марка 10:45 і Матвія 16:24. А ще - для наочності підготували невеличку сценку і звичайно - особисте свідчення. Адже ми перемагаємо кров'ю Агнця та словом свого свідчення, якщо не злюбили життя свого навіть до смерти! (Об'явлення 12:11)

Нашою метою, як і завжди, було мати в центрі зібрання Христа і донести присутнім, що немає нічого цінніше, ніж пізнавати нашого дорогоцінного Господа Ісуса Христа і мати з Ним особисте спілкування.

Бог не творив нас споживачами. Він створив нас, щоб ми володарювали і управляли, дарували та віддавали.

Слуга – ось ким ми покликані бути у Христі Ісусі. Тому що коли ми служимо своїм життям, ми стаємо схожими на Христа.

Адже, коли Бог захотів раз і назавжди поєднатися з людством, Він не написав нам проповідь, Він особисто прийшов до нас!

Тому і наше завдання, як учнів та послідовників Господа Ісуса, - йти особисто і бути Його свідками, допомагати всім навколо нас дізнатися Бога, щоб і їхнє життя було змінено силою Його любові та прощення.

Замість того, щоб фокусуватись на своїх бажаннях, ми покликані думати про потреби інших. Замість того, щоб лізти на початок черги, ми покликані чекати наприкінці.

Минув вже певний час, як я усвідомила, що служіння - це зовсім не те, що ми робимо чи говоримо або чому навчаємо. 

Служіння в тому, щоб бути слугою всім і це покликання всього нашого життя, якщо ми стверджуємо, що знаємо Бога.

Якщо ми уважно читаємо книгу Дій, то зауважимо, що вся вона, починаючи з другого розділу, розповідає про те, як учні Ісуса Христа застосовували «на практиці» все, чому Він навчав їх.

Дуже щасливі побачитись з усіма, хто зміг бути, а також помолитися за присутніх і відсутніх. Після служіння, як завжди, відбулось чаювання і спілкування. Слава Господу за все!

P.S. Мій третій досвід проповіді українською.

Перший - в Біліївці минулого разу. Другий - проведення прощання з сестричкою, яка пішла до Господа. Навчаємось, дякуємо всім людям за терпіння.

А слава за все добре належить тільки Господу!

«Бачити лише Ісуса» (Марка 9:2-8)

В останній день червня, після майже чотиримісячної перерви (не через наше небажання), члени ДЦ знову відвідали село Біліївка. Разом з нами поїхали також дві сестрички з церкви «Храм поклоніння».

Цього разу ми читали з Євангелії від Марка 9:2-8:

«А через шість днів Ісус бере Петра, Якова та Івана і виводить тільки їх самих на високу гору. І Він преобразився перед ними.

Одяг Його став блискучим і таким білосніжним, що жодний білильник на землі не зміг би так вибілити.

І з’явився їм Ілля з Мойсеєм, які розмовляли з Ісусом.

І озвався Петро, і сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути. Зробімо три намети: один Тобі, один Мойсеєві та один Іллі!

Однак він не знав, що говорив, – так вони були налякані.

І з’явилася хмара, яка оповила їх, і пролунав голос із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!

І враз, озирнувшись навколо, не побачили біля себе вже нікого, крім одного Ісуса.»

Насправді немає нічого цінніше, ніж пізнавати Господа Ісуса Христа і мати з Ним спілкування. 

«Адже ніхто не може покласти іншої основи, крім уже покладеної, а нею є Ісус Христос.» (1 Корінтян 3:11 CUV)

 

Крім того, я отримала свій перший досвід проповіді українською. Було достатньо важко передавати все те, що було в серці, але я вдячна Богу за зібрання, яке терпляче і з любов'ю сприйняли моє бажання вчитись.

Дуже щасливі побачитись з усіма, хто зміг бути, а також помолитися за відсутніх. Після служіння, як завжди, відбулось чаювання і спілкування. Слава Господу за все!

«Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!» (Псалом 2:11)

В неділю, 17 березня, ми знову відвідали село Біліївка. Цього разу Господь використав нас для служіння транспортом і молитвою, за що ми Йому безмежно вдячні.

Людей знову прийшло небагато але ми знаємо, що не завжди так буде!

Після прославлення і молитви, служитель з материнської церкви «Бібліївців» («Храм поклоніння»)  і іхня духовна «матуся», сестричка Людмила Байбарза поділилась коротеньким посланням на тему «Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!» (Псалом 2:11), в якому постаралась донести, що для успішного виконання волі Божої кожному з нас необхідно всім серцем, немов новонародженим немовлятам, полюбити і жадати щирого духовного молока, яким є Слово Боже.

Основними місцями Писання - 1 Петра 2:1-3 і 2 Петра 3:1-15 

Після зібрання ми багато поспілкувалися з тими, хто давненько не приходив, благовіствуючи їм Ісуса Христа. Дуже сильно торкнулися серця слова Дмитра: «оце я поговорив з вами і таке відчуття, що захотілося жити; немов каменюка з серця впала».

За кожну можливість послужити людям віддаємо всю Славу і честь Господу нашому Ісусу Христу!

«Рід Божий»-2

В неділю, 28 січня, ми знову відвідали село Біліївка. Як завжди були дуже щасливі побачитись з усіма. Ми продовжили міркувати над словом, яке Господь поклав в серце:

- над усиновленням через народження згори,

- оновленням розуму,

- над тим багатством слави Його спадщини у святих і неосяжною величчю Його сили в нас, котрі віримо в дію могутності Його сили, яку маємо у Христі Ісусі.

«Адже всі, яких веде Божий Дух, – сини Божі.

Тому що ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: Авва, Отче!

Сам Дух свідчить нашому духові, що ми – діти Божі.

Якщо ж ми діти, то й спадкоємці, – спадкоємці Бога і співспадкоємці Христа, якщо тільки з Ним страждаємо, щоби з Ним і прославитися.» (до Римлян 8:14-17 CUV)

«Рід Божий» (Дії ‭17‬:‭29‬)

В неділю, 14 січня, члени ДЦ знову відвідали село Біліївка. Ми були дуже щасливі побачитись з сестрами в новому році і поділитись тим словом, яке Господь поклав в серце - «Рід Божий».

«Таким чином, будучи з Божого роду, ми не повинні вважати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каміння – мистецького витвору та вигадок людини.» (Дії ‭17‬:‭29‬ ‭CUV‬‬)

Зібрання закінчилось спілкуванням і чаюванням, а розходитись, як завжди, зовсім не було бажання. Ми прославляємо Господа і безмежно вдячні Йому за кожну можливість ділитись Ним!

«Християнство - шлях воїна» (Навин 5:13-15)

В неділю, 17 грудня, члени ДЦ знову відвідали село Біліївка. Цього разу Господь використав нас для служіння транспортом і молитвою, за що ми Йому безмежно вдячні.

Після прославлення і молитви, згадували про Адвент Радість і читали Псалом 33 (32) в сучасному перекладі:

«Радійте, добрі й чесні люди! Для доброчесних славить Господа — добро. Славите Господа під звуки ліри, псалми підхопить звук десятиструнних арф. Про Господа складайте пісню нову, гарненько грайте й дзвінко.» (Псалми‬ ‭33‬:‭1‬-‭3‬ ‭UMT‬‬)

Після цього брат Володимир Фомин, служитель з материнської церкви «Храм поклоніння» поділився посланням на тему «Християнство - шлях воїна» (Навин 5:13-15), яким постарався донести, що для успішного виконання волі Божої християнину необхідно надбати мислення воїна.

 

      

Зібрання закінчилось, як завжди, спілкуванням і чаюванням, хоча розходитись зовсім не було бажання.

Ми прославляємо Господа і безмежно вдячні Йому за кожну можливість ділитись Ним!

«Я знаю їх, і вони йдуть за Мною» (Іоана10:27)

В неділю, 10 грудня, члени ДЦВД знову відвідали село Біліївка. Після прославлення і молитви, я коротко поділилась історією і суттю передріздвяного періоду - Адвенту, а також розповіла про історію свята Хануки, свята оновлення і світла.

Потім ми згадували що саме запам'яталось з попереднього послання «То де ж Ваш Бог?» і завершили читання та розгляд 10 глави Євангелії від Іоана коротким словом «Я знаю їх, і вони йдуть за Мною».

Зібрання закінчилось відповіддю на запитання, молитвою і, як завжди, спілкуванням і чаюванням.

«То де ж Ваш Бог?»

В неділю, 03 грудня, члени ДЦВД знову відвідали село Біліївка. Як же довго ми хотіли відвідати братів і сестер, парафіян і відвідувачів молитовного будинку!..

На превеликий жаль, через певні обставини, нам не вдавалось цього зробити, а радість цих відвідин була, звичайно, змішана з сумом розставання з нашою сестричкою Оленочкою, яка була в числі тих перших, хто благовістив Євангелію Господа Ісуса Христа в цьому селі.

Оленочка щиро любила біліївців і вони відповідали їй тим самим. Світла пам'ять про Олену Скопець, яка зараз вже увійшла в небесні оселі, назавжди залишиться в наших серцях і в історії помістної церкви в Біліївці.

Ну а ми всі разом прославляли Господа, молилися, слухали Слово, яке Господь вклав у серце, а після зібрання чаювали і спілкувались в любові.

Пропоную вам послухати послання «То де ж Ваш Бог?», яким я поділилась 👉

«Адам, де ти?»

В неділю, 11 червня, посланці ДЦ знову побували в селі Біліївка. З великою радістю ми привітали братів і сестер з відкриттям молитовного будинку.

Ми прославляємо Господа і дуже щасливі з того, що рік наших відвідин цієї громади не минувся даром! Є душі, які увіровали через любов і Євангелію, якою ми ділилися, примирилися з Богом і, віримо, стали на шлях справжнього учнівства!

Всім серцем зичимо, щобі Христос Спаситель став Господом для кожного мешканя Біліївки. За це молимося і на це всіх вас благословляємо, любі наші! Ви назавжди в наших серцях! 💞

Пропоную вам послухати послання «Адам, де ти?», яким я поділилась 👇

«Щоб віруючи мати нам життя»

Нарешті, улюблені, знайшла я час, щоб залишити тут кілька слів щодо останніх місяців життя ДЦ.

За час, що минув з останнього допису, милістю Божою, ми є і, незважаючи на малу чисельність людей, дещо таки відбувається. Хоч мені/нам, можливо, хотілося би більше й системніше, але є те, що повинно бути. Вірю, що Господь направляє нас і сто відсотків знає, що саме, коли і де ми повинні будемо робити.

Таємниця Господня для тих, хто має Божий страх, тож Він обовʼязково нам відкриє все те, що на цю хвилину для нас немов би через тьмяне скло.

Ми продовжували молитися щодо Його волі стосовно кожного, хто висловив бажання приєднатися до ДЦ;

пильнували себе і вчення, яке приймали і яким ділилися;

збиралися щоп'ятниці і наблизилися до закінчення своїх розмірковувань над посібником «Церква та її устрій», щоби ствердитися в тому, як Господь бачить Свою Церкву.

Ми продовжували обіймати своїми молитвами і підтримувати фінансами наших Світлих Воїнів, а також тих, на кого звертав нашу увагу Святий Дух.

Ми продовжували їздити в село Біліївку і відвідали її 19 березня та 9 квітня.

Вчора посланці ДЦ знову побували там.

Пропоную вам послухати послання «Щоб віруючи мати нам життя», яким я поділилась 👇