Нарешті, улюблені, знайшла я час, щоб залишити тут кілька слів щодо останніх місяців життя ДЦ.
За час, що минув з останнього допису, милістю Божою, ми є і, незважаючи на малу чисельність людей, дещо таки відбувається. Хоч мені/нам, можливо, хотілося би більше й системніше, але є те, що повинно бути. Вірю, що Господь направляє нас і сто відсотків знає, що саме, коли і де ми повинні будемо робити.
Таємниця Господня для тих, хто має Божий страх, тож Він обовʼязково нам відкриє все те, що на цю хвилину для нас немов би через тьмяне скло.
Ми продовжували молитися щодо Його волі стосовно кожного, хто висловив бажання приєднатися до ДЦ;
пильнували себе і вчення, яке приймали і яким ділилися;
збиралися щоп'ятниці і наблизилися до закінчення своїх розмірковувань над посібником «Церква та її устрій», щоби ствердитися в тому, як Господь бачить Свою Церкву.
Ми продовжували обіймати своїми молитвами і підтримувати фінансами наших Світлих Воїнів, а також тих, на кого звертав нашу увагу Святий Дух.
Ми продовжували їздити в село Біліївку і відвідали її 19 березня та 9 квітня.
Вчора посланці ДЦ знову побували там.
Пропоную вам послухати послання «Щоб віруючи мати нам життя», яким я поділилась 👇