Вчора частинка ДЦ знову мала за честь послужити в такому вже рідному селі Біліївка Білоцерківського району Київської області.
Людей в зібранні було зовсім не багато, але ми надзвичайно щасливі за кожного, хто має спрагу по Господу Ісусу Христу і Його Слову. Ми знаємо, що Господь безмежно любить кожну людину в цьому селі (як і в кожному іншому куточку землі). Він був посеред нас!
Господь має ще багато душ для спасіння, тож напевно і ця поїздка в Біліївку не остання для нашої церкви.
Послухати проповідь 👉 переглянути веб-версію 👉сайдбар 👉«Остання проповідь» Після служіння, як і завжди, ми неспішно поспілкувались за шикарнющим столом, який було вчинено з нагоди святкування дня народження сестрички Людочки, яка на цей час фактично є пастирем домашньої церкви села.
Те, що захоплює особисто мене, друзі, то це те з якою радістю, ентузіазмом і сльозами на очах «засипають» нас свідченнями про особисте переживання Господа наші дорогоцінні, заново народжені у Христі, сестрички! Тільки заради того, щоб слухати ці свідчення про Славу Христа, варто їхати, незважаючи на будь-які перепони.
Наприклад, одна сестричка засвідчила про те, як під час грози, знаходячись на відкритій місцині, не маючи можливості фізично десь сховатись, почала сильно кликати до Бога з проханням зупинити грозу і захистити її, бо було трохи лячно.
Дуже швидко гроза перестала, а жіночка, яка була з нею поруч, запитала:
- «А як же це так виходить?! Ми були поруч: я геть мокра, а ти - суха?!»
- «Тож Господь янголам Своїм заповідал берегти мене на всіх шляхах!»
Інша сестричка поділилась з нами своїми переживаннями Христа, коли у відповідь на її прохання побачити, що Господь не відвертається, а дійсно приймає її, вона побачила видіння образа Сина Людського в небі. Все це та багато іншого - є свідченням Живого Бога в їхньому житті!
Алілуйя! Тепер не по нашим вже словам вірують! А ми, нікчемні раби, зробили лише те, що повинні були зробити (Лк.17:10).
Слава і Хвала Богу нашому!
