«Знати Тебе, єдиного істинного Бога» (Івана 17:3)

Ми завжди безмежно вдячні Господу за кожну можливість послужити людям і поділитись Ісусом Христом.

Особлива радість сповняє тоді, коли їдеш до тих, хто жадає Його пізнавати в компанії так само спраглих. От і нам, в передостанній день вересня видалась така нагода! 

Члени ДЦ, разом з сестричкою з церкви «Храм поклоніння», знову змогли відвідати село Біліївку в Київській області.

Сьогодні ми розмірковували над тим, в чому полягає різниця між знанням про Бога і знанням Самого Бога. Яким чином пізнавати Його? Яким чином можемо уподібнюватися Йому?

Основним місцем Писання була Євангелія від Івана 17:3:

«Вічне життя є те, щоби знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, – Ісуса Христа.» (Івана 17:3 CUV)

Читали також Марка 10:45 і Матвія 16:24. А ще - для наочності підготували невеличку сценку і звичайно - особисте свідчення. Адже ми перемагаємо кров'ю Агнця та словом свого свідчення, якщо не злюбили життя свого навіть до смерти! (Об'явлення 12:11)

Нашою метою, як і завжди, було мати в центрі зібрання Христа і донести присутнім, що немає нічого цінніше, ніж пізнавати нашого дорогоцінного Господа Ісуса Христа і мати з Ним особисте спілкування.

Бог не творив нас споживачами. Він створив нас, щоб ми володарювали і управляли, дарували та віддавали.

Слуга – ось ким ми покликані бути у Христі Ісусі. Тому що коли ми служимо своїм життям, ми стаємо схожими на Христа.

Адже, коли Бог захотів раз і назавжди поєднатися з людством, Він не написав нам проповідь, Він особисто прийшов до нас!

Тому і наше завдання, як учнів та послідовників Господа Ісуса, - йти особисто і бути Його свідками, допомагати всім навколо нас дізнатися Бога, щоб і їхнє життя було змінено силою Його любові та прощення.

Замість того, щоб фокусуватись на своїх бажаннях, ми покликані думати про потреби інших. Замість того, щоб лізти на початок черги, ми покликані чекати наприкінці.

Минув вже певний час, як я усвідомила, що служіння - це зовсім не те, що ми робимо чи говоримо або чому навчаємо. 

Служіння в тому, щоб бути слугою всім і це покликання всього нашого життя, якщо ми стверджуємо, що знаємо Бога.

Якщо ми уважно читаємо книгу Дій, то зауважимо, що вся вона, починаючи з другого розділу, розповідає про те, як учні Ісуса Христа застосовували «на практиці» все, чому Він навчав їх.

Дуже щасливі побачитись з усіма, хто зміг бути, а також помолитися за присутніх і відсутніх. Після служіння, як завжди, відбулось чаювання і спілкування. Слава Господу за все!

P.S. Мій третій досвід проповіді українською.

Перший - в Біліївці минулого разу. Другий - проведення прощання з сестричкою, яка пішла до Господа. Навчаємось, дякуємо всім людям за терпіння.

А слава за все добре належить тільки Господу!

«Бачити лише Ісуса» (Марка 9:2-8)

В останній день червня, після майже чотиримісячної перерви (не через наше небажання), члени ДЦ знову відвідали село Біліївка. Разом з нами поїхали також дві сестрички з церкви «Храм поклоніння».

Цього разу ми читали з Євангелії від Марка 9:2-8:

«А через шість днів Ісус бере Петра, Якова та Івана і виводить тільки їх самих на високу гору. І Він преобразився перед ними.

Одяг Його став блискучим і таким білосніжним, що жодний білильник на землі не зміг би так вибілити.

І з’явився їм Ілля з Мойсеєм, які розмовляли з Ісусом.

І озвався Петро, і сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути. Зробімо три намети: один Тобі, один Мойсеєві та один Іллі!

Однак він не знав, що говорив, – так вони були налякані.

І з’явилася хмара, яка оповила їх, і пролунав голос із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!

І враз, озирнувшись навколо, не побачили біля себе вже нікого, крім одного Ісуса.»

Насправді немає нічого цінніше, ніж пізнавати Господа Ісуса Христа і мати з Ним спілкування. 

«Адже ніхто не може покласти іншої основи, крім уже покладеної, а нею є Ісус Христос.» (1 Корінтян 3:11 CUV)

 

Крім того, я отримала свій перший досвід проповіді українською. Було достатньо важко передавати все те, що було в серці, але я вдячна Богу за зібрання, яке терпляче і з любов'ю сприйняли моє бажання вчитись.

Дуже щасливі побачитись з усіма, хто зміг бути, а також помолитися за відсутніх. Після служіння, як завжди, відбулось чаювання і спілкування. Слава Господу за все!

«Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!» (Псалом 2:11)

В неділю, 17 березня, ми знову відвідали село Біліївка. Цього разу Господь використав нас для служіння транспортом і молитвою, за що ми Йому безмежно вдячні.

Людей знову прийшло небагато але ми знаємо, що не завжди так буде!

Після прославлення і молитви, служитель з материнської церкви «Бібліївців» («Храм поклоніння»)  і іхня духовна «матуся», сестричка Людмила Байбарза поділилась коротеньким посланням на тему «Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!» (Псалом 2:11), в якому постаралась донести, що для успішного виконання волі Божої кожному з нас необхідно всім серцем, немов новонародженим немовлятам, полюбити і жадати щирого духовного молока, яким є Слово Боже.

Основними місцями Писання - 1 Петра 2:1-3 і 2 Петра 3:1-15 

Після зібрання ми багато поспілкувалися з тими, хто давненько не приходив, благовіствуючи їм Ісуса Христа. Дуже сильно торкнулися серця слова Дмитра: «оце я поговорив з вами і таке відчуття, що захотілося жити; немов каменюка з серця впала».

За кожну можливість послужити людям віддаємо всю Славу і честь Господу нашому Ісусу Христу!

«Бог Сам угледить»

В неділю, 3 березня, ми знову відвідали громаду євангельських християн в селі Біліївка.

Людей прийшло небагато але Небеса радіють коли навіть одна людина змінює напрямок свого життя!

Добрий пастир залишає 99 овечок заради спасіння однієї, тож і ми безмежно вдячні Господу за можливість і честь ділитися Його Словом і разом приймати участь у Святому Хліболоманні.

Говорили ми про нашого Величного Господа, а саме одну з якостей Його Особистості, що виражається в Його Імені Ягве-Іре і віру, як одну з важливих складових характеру дітей Божих.

Слово, яке Господь поклав в серце називалося «Бог Сам угледить». Основні місця Писання - Буття 22:1-18 і До Євреїв 11:1-3, 6, 8, 11, 17-19.

«Що ж це означає — віра?

Це значить бути певним у тому, на що сподіваєшся. Вона є доказом того, що щось є дійсне, навіть якщо ми не можемо того побачити.

Саме через таку віру в минулі часи наші предки здобули прихильність Божу.

Завдяки вірі ми розуміємо, що всесвіт був створений за Божим наказом.

Тобто видиме було створене з невидимого.

А без віри стати милим Всевишньому неможливо.

Бо той, хто йде до Бога, мусить вірити в Його існування, а також у те, що Він нагородить тих, хто шукає Його.

Завдяки вірі Авраам, покликаний Богом, підкорився й вирушив у ту землю, яку йому належало одержати як спадщину. Він пішов, хоча й не знав, куди йде.

Завдяки вірі і всупереч тому, що Сара вже була немічна зачати дитину, та й Авраам був вже дуже старий, Бог їм дав благословення мати дітей, бо повірив він в Господню обіцянку.

Завдяки вірі Авраам, коли Бог випробовував його, запропонував у жертву Ісаака. Так, той, хто одержав обітницю, був готовий пожертвувати своїм єдиним сином. І Бог сказав йому: «Це від Ісаака підуть твої нащадки».

Авраам вірив, що Бог може навіть воскресити людей з мертвих. Адже справді, зупинивши Авраама, Він повернув Ісаака з мертвих.» (UMТ)

Слава Ісусу Христу!

«Рід Божий». Частина 3: «Сам знав, що мав робити» (Ів.6:6)

В неділю, 18 лютого, ми мали честь знову відвідати село Біліївка і послужити молитвою і словом, яке Господь поклав в серце.

Ми продовжили розглядати нашу тему «Рід Божий» і, оскільки саме образ мислення яскраво демонструє, хто ми є насправді, - діти Божі або сини непокори, - коротко розглянули лише одну грань, пов'язану саме з образом мислення, властивим дітям Божим і громадянам Царства Бога.

Бо якщо ми є Його рід, то повинні жити і чинити так, як Свого часу Ісус сказав юдеям:

«Ісус говорив їм: Істинно, істинно кажу вам: Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, – те й Син також робить.» (Від Івана 5:19 НРП)

Принаймні ми докладаємо всіх зусиль, щоб жити саме так! І лише через пізнання Істини це можливо.

Як завжди були дуже щасливі побачитись з усіма, хто зміг бути, а також помолитися за відсутніх. Слава Господу за все!

«Рід Божий»-2

В неділю, 28 січня, ми знову відвідали село Біліївка. Як завжди були дуже щасливі побачитись з усіма. Ми продовжили міркувати над словом, яке Господь поклав в серце:

- над усиновленням через народження згори,

- оновленням розуму,

- над тим багатством слави Його спадщини у святих і неосяжною величчю Його сили в нас, котрі віримо в дію могутності Його сили, яку маємо у Христі Ісусі.

«Адже всі, яких веде Божий Дух, – сини Божі.

Тому що ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: Авва, Отче!

Сам Дух свідчить нашому духові, що ми – діти Божі.

Якщо ж ми діти, то й спадкоємці, – спадкоємці Бога і співспадкоємці Христа, якщо тільки з Ним страждаємо, щоби з Ним і прославитися.» (до Римлян 8:14-17 CUV)

«Рід Божий» (Дії ‭17‬:‭29‬)

В неділю, 14 січня, члени ДЦ знову відвідали село Біліївка. Ми були дуже щасливі побачитись з сестрами в новому році і поділитись тим словом, яке Господь поклав в серце - «Рід Божий».

«Таким чином, будучи з Божого роду, ми не повинні вважати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каміння – мистецького витвору та вигадок людини.» (Дії ‭17‬:‭29‬ ‭CUV‬‬)

Зібрання закінчилось спілкуванням і чаюванням, а розходитись, як завжди, зовсім не було бажання. Ми прославляємо Господа і безмежно вдячні Йому за кожну можливість ділитись Ним!