«Знати Тебе, єдиного істинного Бога» (Івана 17:3)

Ми завжди безмежно вдячні Господу за кожну можливість послужити людям і поділитись Ісусом Христом.

Особлива радість сповняє тоді, коли їдеш до тих, хто жадає Його пізнавати в компанії так само спраглих. От і нам, в передостанній день вересня видалась така нагода! 

Члени ДЦ, разом з сестричкою з церкви «Храм поклоніння», знову змогли відвідати село Біліївку в Київській області.

Сьогодні ми розмірковували над тим, в чому полягає різниця між знанням про Бога і знанням Самого Бога. Яким чином пізнавати Його? Яким чином можемо уподібнюватися Йому?

Основним місцем Писання була Євангелія від Івана 17:3:

«Вічне життя є те, щоби знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, – Ісуса Христа.» (Івана 17:3 CUV)

Читали також Марка 10:45 і Матвія 16:24. А ще - для наочності підготували невеличку сценку і звичайно - особисте свідчення. Адже ми перемагаємо кров'ю Агнця та словом свого свідчення, якщо не злюбили життя свого навіть до смерти! (Об'явлення 12:11)

Нашою метою, як і завжди, було мати в центрі зібрання Христа і донести присутнім, що немає нічого цінніше, ніж пізнавати нашого дорогоцінного Господа Ісуса Христа і мати з Ним особисте спілкування.

Бог не творив нас споживачами. Він створив нас, щоб ми володарювали і управляли, дарували та віддавали.

Слуга – ось ким ми покликані бути у Христі Ісусі. Тому що коли ми служимо своїм життям, ми стаємо схожими на Христа.

Адже, коли Бог захотів раз і назавжди поєднатися з людством, Він не написав нам проповідь, Він особисто прийшов до нас!

Тому і наше завдання, як учнів та послідовників Господа Ісуса, - йти особисто і бути Його свідками, допомагати всім навколо нас дізнатися Бога, щоб і їхнє життя було змінено силою Його любові та прощення.

Замість того, щоб фокусуватись на своїх бажаннях, ми покликані думати про потреби інших. Замість того, щоб лізти на початок черги, ми покликані чекати наприкінці.

Минув вже певний час, як я усвідомила, що служіння - це зовсім не те, що ми робимо чи говоримо або чому навчаємо. 

Служіння в тому, щоб бути слугою всім і це покликання всього нашого життя, якщо ми стверджуємо, що знаємо Бога.

Якщо ми уважно читаємо книгу Дій, то зауважимо, що вся вона, починаючи з другого розділу, розповідає про те, як учні Ісуса Христа застосовували «на практиці» все, чому Він навчав їх.

Дуже щасливі побачитись з усіма, хто зміг бути, а також помолитися за присутніх і відсутніх. Після служіння, як завжди, відбулось чаювання і спілкування. Слава Господу за все!

P.S. Мій третій досвід проповіді українською.

Перший - в Біліївці минулого разу. Другий - проведення прощання з сестричкою, яка пішла до Господа. Навчаємось, дякуємо всім людям за терпіння.

А слава за все добре належить тільки Господу!

«Бачити лише Ісуса» (Марка 9:2-8)

В останній день червня, після майже чотиримісячної перерви (не через наше небажання), члени ДЦ знову відвідали село Біліївка. Разом з нами поїхали також дві сестрички з церкви «Храм поклоніння».

Цього разу ми читали з Євангелії від Марка 9:2-8:

«А через шість днів Ісус бере Петра, Якова та Івана і виводить тільки їх самих на високу гору. І Він преобразився перед ними.

Одяг Його став блискучим і таким білосніжним, що жодний білильник на землі не зміг би так вибілити.

І з’явився їм Ілля з Мойсеєм, які розмовляли з Ісусом.

І озвався Петро, і сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути. Зробімо три намети: один Тобі, один Мойсеєві та один Іллі!

Однак він не знав, що говорив, – так вони були налякані.

І з’явилася хмара, яка оповила їх, і пролунав голос із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!

І враз, озирнувшись навколо, не побачили біля себе вже нікого, крім одного Ісуса.»

Насправді немає нічого цінніше, ніж пізнавати Господа Ісуса Христа і мати з Ним спілкування. 

«Адже ніхто не може покласти іншої основи, крім уже покладеної, а нею є Ісус Христос.» (1 Корінтян 3:11 CUV)

 

Крім того, я отримала свій перший досвід проповіді українською. Було достатньо важко передавати все те, що було в серці, але я вдячна Богу за зібрання, яке терпляче і з любов'ю сприйняли моє бажання вчитись.

Дуже щасливі побачитись з усіма, хто зміг бути, а також помолитися за відсутніх. Після служіння, як завжди, відбулось чаювання і спілкування. Слава Господу за все!

«Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!» (Псалом 2:11)

В неділю, 17 березня, ми знову відвідали село Біліївка. Цього разу Господь використав нас для служіння транспортом і молитвою, за що ми Йому безмежно вдячні.

Людей знову прийшло небагато але ми знаємо, що не завжди так буде!

Після прославлення і молитви, служитель з материнської церкви «Бібліївців» («Храм поклоніння»)  і іхня духовна «матуся», сестричка Людмила Байбарза поділилась коротеньким посланням на тему «Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!» (Псалом 2:11), в якому постаралась донести, що для успішного виконання волі Божої кожному з нас необхідно всім серцем, немов новонародженим немовлятам, полюбити і жадати щирого духовного молока, яким є Слово Боже.

Основними місцями Писання - 1 Петра 2:1-3 і 2 Петра 3:1-15 

Після зібрання ми багато поспілкувалися з тими, хто давненько не приходив, благовіствуючи їм Ісуса Христа. Дуже сильно торкнулися серця слова Дмитра: «оце я поговорив з вами і таке відчуття, що захотілося жити; немов каменюка з серця впала».

За кожну можливість послужити людям віддаємо всю Славу і честь Господу нашому Ісусу Христу!

«Бог Сам угледить»

В неділю, 3 березня, ми знову відвідали громаду євангельських християн в селі Біліївка.

Людей прийшло небагато але Небеса радіють коли навіть одна людина змінює напрямок свого життя!

Добрий пастир залишає 99 овечок заради спасіння однієї, тож і ми безмежно вдячні Господу за можливість і честь ділитися Його Словом і разом приймати участь у Святому Хліболоманні.

Говорили ми про нашого Величного Господа, а саме одну з якостей Його Особистості, що виражається в Його Імені Ягве-Іре і віру, як одну з важливих складових характеру дітей Божих.

Слово, яке Господь поклав в серце називалося «Бог Сам угледить». Основні місця Писання - Буття 22:1-18 і До Євреїв 11:1-3, 6, 8, 11, 17-19.

«Що ж це означає — віра?

Це значить бути певним у тому, на що сподіваєшся. Вона є доказом того, що щось є дійсне, навіть якщо ми не можемо того побачити.

Саме через таку віру в минулі часи наші предки здобули прихильність Божу.

Завдяки вірі ми розуміємо, що всесвіт був створений за Божим наказом.

Тобто видиме було створене з невидимого.

А без віри стати милим Всевишньому неможливо.

Бо той, хто йде до Бога, мусить вірити в Його існування, а також у те, що Він нагородить тих, хто шукає Його.

Завдяки вірі Авраам, покликаний Богом, підкорився й вирушив у ту землю, яку йому належало одержати як спадщину. Він пішов, хоча й не знав, куди йде.

Завдяки вірі і всупереч тому, що Сара вже була немічна зачати дитину, та й Авраам був вже дуже старий, Бог їм дав благословення мати дітей, бо повірив він в Господню обіцянку.

Завдяки вірі Авраам, коли Бог випробовував його, запропонував у жертву Ісаака. Так, той, хто одержав обітницю, був готовий пожертвувати своїм єдиним сином. І Бог сказав йому: «Це від Ісаака підуть твої нащадки».

Авраам вірив, що Бог може навіть воскресити людей з мертвих. Адже справді, зупинивши Авраама, Він повернув Ісаака з мертвих.» (UMТ)

Слава Ісусу Христу!

«Рід Божий». Частина 3: «Сам знав, що мав робити» (Ів.6:6)

В неділю, 18 лютого, ми мали честь знову відвідати село Біліївка і послужити молитвою і словом, яке Господь поклав в серце.

Ми продовжили розглядати нашу тему «Рід Божий» і, оскільки саме образ мислення яскраво демонструє, хто ми є насправді, - діти Божі або сини непокори, - коротко розглянули лише одну грань, пов'язану саме з образом мислення, властивим дітям Божим і громадянам Царства Бога.

Бо якщо ми є Його рід, то повинні жити і чинити так, як Свого часу Ісус сказав юдеям:

«Ісус говорив їм: Істинно, істинно кажу вам: Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, – те й Син також робить.» (Від Івана 5:19 НРП)

Принаймні ми докладаємо всіх зусиль, щоб жити саме так! І лише через пізнання Істини це можливо.

Як завжди були дуже щасливі побачитись з усіма, хто зміг бути, а також помолитися за відсутніх. Слава Господу за все!

«Рід Божий»-2

В неділю, 28 січня, ми знову відвідали село Біліївка. Як завжди були дуже щасливі побачитись з усіма. Ми продовжили міркувати над словом, яке Господь поклав в серце:

- над усиновленням через народження згори,

- оновленням розуму,

- над тим багатством слави Його спадщини у святих і неосяжною величчю Його сили в нас, котрі віримо в дію могутності Його сили, яку маємо у Христі Ісусі.

«Адже всі, яких веде Божий Дух, – сини Божі.

Тому що ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: Авва, Отче!

Сам Дух свідчить нашому духові, що ми – діти Божі.

Якщо ж ми діти, то й спадкоємці, – спадкоємці Бога і співспадкоємці Христа, якщо тільки з Ним страждаємо, щоби з Ним і прославитися.» (до Римлян 8:14-17 CUV)

«Рід Божий» (Дії ‭17‬:‭29‬)

В неділю, 14 січня, члени ДЦ знову відвідали село Біліївка. Ми були дуже щасливі побачитись з сестрами в новому році і поділитись тим словом, яке Господь поклав в серце - «Рід Божий».

«Таким чином, будучи з Божого роду, ми не повинні вважати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каміння – мистецького витвору та вигадок людини.» (Дії ‭17‬:‭29‬ ‭CUV‬‬)

Зібрання закінчилось спілкуванням і чаюванням, а розходитись, як завжди, зовсім не було бажання. Ми прославляємо Господа і безмежно вдячні Йому за кожну можливість ділитись Ним!

«Християнство - шлях воїна» (Навин 5:13-15)

В неділю, 17 грудня, члени ДЦ знову відвідали село Біліївка. Цього разу Господь використав нас для служіння транспортом і молитвою, за що ми Йому безмежно вдячні.

Після прославлення і молитви, згадували про Адвент Радість і читали Псалом 33 (32) в сучасному перекладі:

«Радійте, добрі й чесні люди! Для доброчесних славить Господа — добро. Славите Господа під звуки ліри, псалми підхопить звук десятиструнних арф. Про Господа складайте пісню нову, гарненько грайте й дзвінко.» (Псалми‬ ‭33‬:‭1‬-‭3‬ ‭UMT‬‬)

Після цього брат Володимир Фомин, служитель з материнської церкви «Храм поклоніння» поділився посланням на тему «Християнство - шлях воїна» (Навин 5:13-15), яким постарався донести, що для успішного виконання волі Божої християнину необхідно надбати мислення воїна.

 

      

Зібрання закінчилось, як завжди, спілкуванням і чаюванням, хоча розходитись зовсім не було бажання.

Ми прославляємо Господа і безмежно вдячні Йому за кожну можливість ділитись Ним!

«Я знаю їх, і вони йдуть за Мною» (Іоана10:27)

В неділю, 10 грудня, члени ДЦВД знову відвідали село Біліївка. Після прославлення і молитви, я коротко поділилась історією і суттю передріздвяного періоду - Адвенту, а також розповіла про історію свята Хануки, свята оновлення і світла.

Потім ми згадували що саме запам'яталось з попереднього послання «То де ж Ваш Бог?» і завершили читання та розгляд 10 глави Євангелії від Іоана коротким словом «Я знаю їх, і вони йдуть за Мною».

Зібрання закінчилось відповіддю на запитання, молитвою і, як завжди, спілкуванням і чаюванням.

«То де ж Ваш Бог?»

В неділю, 03 грудня, члени ДЦВД знову відвідали село Біліївка. Як же довго ми хотіли відвідати братів і сестер, парафіян і відвідувачів молитовного будинку!..

На превеликий жаль, через певні обставини, нам не вдавалось цього зробити, а радість цих відвідин була, звичайно, змішана з сумом розставання з нашою сестричкою Оленочкою, яка була в числі тих перших, хто благовістив Євангелію Господа Ісуса Христа в цьому селі.

Оленочка щиро любила біліївців і вони відповідали їй тим самим. Світла пам'ять про Олену Скопець, яка зараз вже увійшла в небесні оселі, назавжди залишиться в наших серцях і в історії помістної церкви в Біліївці.

Ну а ми всі разом прославляли Господа, молилися, слухали Слово, яке Господь вклав у серце, а після зібрання чаювали і спілкувались в любові.

Пропоную вам послухати послання «То де ж Ваш Бог?», яким я поділилась 👉

Світлої пам'яті нашої сестрички...

30 листопада 2023 року, 09:15 за київським часом... Слів немає... улюблена Оленка... сестричка наша... За людським міркуванням, ти мала ще довго-придовго жити... але благочестиві вмирають і ніхто не розуміє, що праведні вмирають й цим рятуються від майбутнього лиха.

Ти ходила в правді і знайшла спокій… ти в смерті знайшла заспокоєння від болю… болю фізичного, болю за не врятовані душі, болю за улюблену Україну…

Ти любила Бога і любила людей, ти була щирою та сповненою співчуття до кожного, з ким Господь давав зустріч на життєвому шляху…

Ти знаходила радість у своєму Господі, в служінні своїй сім'ї та людям… Ти мріяла, щоб закінчилася ця проклята війна… щоб можна було легко бачитися і з дітьми, і з батьками… Ти прожила дуже нелегке але чесне життя…

Тепер ти вже у спокою та без болю…

Ти взяла участь у благородних змаганнях і завершила біг, не полишивши вірного служіння Богу. Навіть збираючись в лікарню, більшість місця в твоїй сумці займали Євангелії і молитовники. Навіть коли вже зовсім важко дихала, ти прославляла Творця і служила жінкам в палаті, молячись за них і даючи їм надію на життя через віру у жертву Христа Ісуса. Тепер вінець переможця зодягнутий на тебе — нагорода за життя праведне.

Ти зійшла до Того, Кого пізнала і всім серцем хотіла пізнавати більше і більше. Я вірю, що ти отримала відповідь на свою постійну молитву і вже почула слова «Добра і вірна раба! Увійди в радість Господа свого!»

Ти вже в Його славі, улюблена наша Сестричко!.. А нам ще бігти... ми поки що маємо бути тут і тебе нам дуже сильно не вистачатиме… До зустрічі, кохана наша Оленочко…

             

«Адам, де ти?»

В неділю, 11 червня, посланці ДЦ знову побували в селі Біліївка. З великою радістю ми привітали братів і сестер з відкриттям молитовного будинку.

Ми прославляємо Господа і дуже щасливі з того, що рік наших відвідин цієї громади не минувся даром! Є душі, які увіровали через любов і Євангелію, якою ми ділилися, примирилися з Богом і, віримо, стали на шлях справжнього учнівства!

Всім серцем зичимо, щобі Христос Спаситель став Господом для кожного мешканя Біліївки. За це молимося і на це всіх вас благословляємо, любі наші! Ви назавжди в наших серцях! 💞

Пропоную вам послухати послання «Адам, де ти?», яким я поділилась 👇

Поїздка в День Пʼятидесятниці

Сьогодні посланці ДЦ відвідали мальовниче село Завалівка. В лютому-березні минулого року там проходила лінія фронту і наші близькі, які поїхали з Києва, щоб знайти там безпеку, опинилися в справжньому пеклі…

Милістю Божою вони врятувалися і тепер мають лише два бажання: щоб якнайшвидше закінчилася ця безпідставна страшна війна і щоб ніхто з людей не загинув, а пізнав Істину і мав Вічність з Ним.

Тож, Господь все влаштував так, що в цей святковий день ми змогли молитися за людей і проповідувати Євангелію. Дві душі примирилися з Богом! Ще два ймення вписані в Книгу Життя! Алілуйя!

Навіки Слава Ісусу Христу!

«Щоб віруючи мати нам життя»

Нарешті, улюблені, знайшла я час, щоб залишити тут кілька слів щодо останніх місяців життя ДЦ.

За час, що минув з останнього допису, милістю Божою, ми є і, незважаючи на малу чисельність людей, дещо таки відбувається. Хоч мені/нам, можливо, хотілося би більше й системніше, але є те, що повинно бути. Вірю, що Господь направляє нас і сто відсотків знає, що саме, коли і де ми повинні будемо робити.

Таємниця Господня для тих, хто має Божий страх, тож Він обовʼязково нам відкриє все те, що на цю хвилину для нас немов би через тьмяне скло.

Ми продовжували молитися щодо Його волі стосовно кожного, хто висловив бажання приєднатися до ДЦ;

пильнували себе і вчення, яке приймали і яким ділилися;

збиралися щоп'ятниці і наблизилися до закінчення своїх розмірковувань над посібником «Церква та її устрій», щоби ствердитися в тому, як Господь бачить Свою Церкву.

Ми продовжували обіймати своїми молитвами і підтримувати фінансами наших Світлих Воїнів, а також тих, на кого звертав нашу увагу Святий Дух.

Ми продовжували їздити в село Біліївку і відвідали її 19 березня та 9 квітня.

Вчора посланці ДЦ знову побували там.

Пропоную вам послухати послання «Щоб віруючи мати нам життя», яким я поділилась 👇

«Навчитись жити в присутності Живого Бога»

В цю неділю посланці ДЦ знову відвідали і послужили в селі Біліївка. Були надзвичайно щасливі бачити, як прімножилася за місяць кількість людей, які відвідують зібрання.

Словом поділилася Світлана Онищук. Вона продовжила попередню тему, зробивши акцент на деяких моментах, що є важливими для розуміння кожній людині, яка вирішує змінити життя і слідувати за Христом.

Послухати послання «Навчитись жити в присутності Живого Бога» (продовження проповіді «Вспаши мое сердце!»).

«Вспаши мое сердце!» (Луки 8:13)

В это воскресенье Господь снова даровал нам возможность послужить в селе Билиивка, где нас с радостью ожидали. Наш Верный Господь благословил нас Своим присутствием и Словом так, что мы не чувствовали холода. Господь усмотрел все наши нужды и финансы на бензин. Он благословил и сохранил нас в дороге и мы бесконечно благодарны за это Господу!

Послание «Вспаши мое сердце!», которое было дано Духом Святым в этот раз, было по следующему месту Писаний:

«а упавшее на камень, это те, которые, когда услышат слово, с радостью принимают, но которые не имеют корня, и временем веруют, а во время искушения отпадают» (Луки 8:13)

После окончания собрания, как всегда было теплое общение и чаепитие. Мы прославляем Бога за возможность служить Его Духом и исполнять Великое поручение, утверждая души учеников.

Моя молитва о каждом из нас:

Небесный Отец! Вспаши мое сердце!

Распаши эту целину Своим Святым Духом и посей во мне Твою Истину!

Пусть Твоя Истина освободит меня, очистит мой разум и смоет злое с моего сердца!

Помоги мне взыскать Тебя, Господь! Всем моим сердцем жаждать Тебя и черпать, пить Твою Живую воду так, чтобы я могла принести обильный плод праведности и чтобы плод мой пребывал!

Чтобы я, укорененная и утвержденная в любви, вместе со всеми святыми могла понять широту, длину, высоту и глубину любви Христа и познать эту любовь, которая превыше человеческого разумения!

Чтобы моя жизнь преисполнилась всей Божьей полнотой!

Во Имя Господа Иисуса Христа, Аминь

Слово, исходящее из уст Божьих

Драгоценная духовная семья!

Как-то утром, в середине сентября ушедшего года, я проснулась с этими 👈 словами в сердце и с пониманием того, что будущий год должна начать с кропотливого, неторопливого и системного изучения Проповеди, произнесенной нашим Господом на горе. 

При этом я должна записывать краткие послания для Вас и всех, любящих Бога. Это не отменяет нашего с Вами изучения пособия по устройству церкви и всего, уже оговоренного ранее, - наоборот, делает это изучение еще более сосредоточенным на принципах Царствия Божьего, изложенных в Слове Божьем.

Признаюсь честно, дорогие: что касается записей, - для меня это огромный вызов! Кроме моей стандартной «нелюбви» к «записыванию себя» на видео, это может оказаться сложным и в связи с отсутствием электричества.

Ради экономии своего времени все записи я буду выкладывать на своем блоге просто нажмите вверху ↑ на вкладку «Блог слуги ДЦ»↑

В сайдбаре справа, прямо над архивом блога → есть одноименный гаджет «Слово, исходящее из уст Божьих». Нажав там на порядковый номер записи, Вы перейдете на мой ютуб канал.

Уповаю исключительно на то, что Господь Своим Святым Духом наполнит мои уста, направит и обеспечит эти встречи в таком формате.

Итак, по Слову Господа, с огромной жаждой и пламенеющим сердцем начинаю чтение и разбор Конституции Царства Божьего. Если в Вашем духе данное мне Господом поручение находит отклик, присоединяйтесь, пожалуйста! 

Ведь единственная, реальная возможность для человека идти за Господом, - это знать Его и ежедневно пребывать в Его Слове! 

Если Слово Божье станет нашей любимой пищей, если дух будет гореть для Бога, Он проведет нас дальше и глубже! 

Итак, кто со мной, друзья?!

Комментируйте! Делитесь!

👍🏻 Лайкайте-дизлайкайте 👎🏻: 

так работает алгоритм ютуба, чтобы больше людей 

смогли посмотреть видео.

Это также одна из форм проповеди Евангелия. И да благословит всех нас Господь!

«Смерть поглощена победой»

В это воскресенье посланники из ДЦ опять имели возможность послужить в селе Билиевка. Возлюбленный наш Господь благословил нас во всем! Он благословил нас средствами на бензин, благословил и сохранил в дороге, благословил Своим присутствием и Словом и мы бесконечно благодарны за это Господу!

Основное место Писаний, которое было дано Духом Святым в этот раз, было следующее: 

«Когда тленное облечется в нетленное и смертное – в бессмертное, тогда исполнятся слова: «Смерть поглощена победой!» 

«О смерть, где твоя победа? О смерть, где твое жало?» 

Жало смерти – грех, а сила греха – Закон. Но благодарение Богу! Он дает нам победу через нашего Господа Иисуса Христа! 

Поэтому, мои любимые братья, стойте твердо. Ничто не должно вас поколебать.» 

(1 Коринфянам 15:54-58 НРП)

Слова одной из сестер, которую первой мы встретили в селе ("я умираю"), дали больше понимания о том, кого особо должно было подкрепить и вдохновить это Слово, кроме нас самих.

Друзья! То, что не вошло в послание, это еще одно место Писаний, весьма серьезное и не очень популярное и. касается оно людей, живущих во тьме неверия, религии и прочих ложных убеждений. Такие люди не являются жертвами злого обманщика дьявола: это их осознанный выбор. Они отвергают истину из-за того, что возлюбили ложь! Ложь им приятна и выгодна!

«Потому и посылает Бог таким людям сильное заблуждение, чтобы они поверили лжи, для того, чтобы были осуждены те, кто не поверил истине и одобрил неправду.» (‭‭2 Фессалоникийцам‬ ‭2‬:‭11‬-‭12‬ НРП‬)

«Тому Бог надішле їм хибні сили, що діятимуть в них, щоб вони повірили в те, що не є істинним. 

Тож будуть засуджені всі, хто не повірив істині і з задоволенням коїли зле.» (2Солунян 2:11-12 UMT)

За 25 лет хождения с Богом, я видела много раз, как Он открывает истину, и истина освобождает меня от ложных убеждений, целей, мнений, взглядов и т.д.

Но многие люди, в том числе религиозно верующие, даже не пытаются узнать: - А на правильном ли я пути?

Их больше интересует не отклонились ли они от путей, которыми шли их отцы, деды или кумиры.

Я знаю на 100%, что всем искренним людям, которые хотят познать истину, Бог воздает, т.е. открывает истину. Но с лукавыми людьми Он поступает по лукавству их. Сколько бы раз такой человек не повторил слова молитвы покаяния, сколь благочестив не был бы его внешний вид, - сердцеведец Бог, видящий тайное, знает: поверил ли человек истине или давно уже отрекся силы благочестия в своем сердце. Таковым людям не принадлежит победа, потому что они, на самом деле, далеки от Христа.

Каждый человек, рано или поздно, предстанет на суд перед Богом. Услышав приговор, никто не сможет сказать: - Ты не справедлив, Бог.

Бог откроет мотивы и тайные желания каждого сердца; все, не возлюбившие истину, вынуждены будут признать, что они - лицемеры и лжецы, искавшие своего, а не Божьего пути в жизни. 

Как бы я хотела, чтобы каждый из Вас сейчас, осознанно и искренне, вместе со мной, сказал:

Дорогой Небесный Отец!
Проверь моё сердце, на правильном ли я пути? Если я заблуждаюсь, если я полюбил(а) какую-то ложь, открой мне глаза!

Во имя Сына Твоего Иисуса Христа, выведи меня из всякого рода лжи и заблуждения!

Поставь меня на Твой путь, который истинный и верный! Как Ты сказал в Своем Слове: «Направо ли вы повернете или налево, ваши уши услышат голос сзади, говорящий: «Вот путь; идите по нему».» (Исаия 30:21 НРП)

Пусть всегда я слышу голос Духа Твоего Святого во внутренности своей ясно.        Аминь!

«І немає ні в кому іншому спасіння»

В цю неділю ДЦ благословила послужити в селі Біліївка Світлану Онищук. Вона продовжила попередню тему, трішечки акцентувавши деякі моменти, які є важливими для розуміння подій цього часу.

Послухати «І немає ні в кому іншому спасіння» (продовження проповіді «Перемога через Господство Христа»).

Перемога через Господство Христа

Вчора частинка ДЦ знову мала за честь послужити в такому вже рідному селі Біліївка Білоцерківського району Київської області.

Людей в зібранні було зовсім не багато, але ми надзвичайно щасливі за кожного, хто має спрагу по Господу Ісусу Христу і Його Слову. Ми знаємо, що Господь безмежно любить кожну людину в цьому селі (як і в кожному іншому куточку землі). Він був посеред нас!

Господь має ще багато душ для спасіння, тож напевно і ця поїздка в Біліївку не остання для нашої церкви.

Послухати проповідь 👉 переглянути веб-версію 👉сайдбар 👉«Остання проповідь»

Після служіння, як і завжди, ми неспішно поспілкувались за шикарнющим столом, який було вчинено з нагоди святкування дня народження сестрички Людочки, яка на цей час фактично є пастирем домашньої церкви села.

Те, що захоплює особисто мене, друзі, то це те з якою радістю, ентузіазмом і сльозами на очах «засипають» нас свідченнями про особисте переживання Господа наші дорогоцінні,  заново народжені у Христі, сестрички!

Тільки заради того, щоб слухати ці свідчення про Славу Христа, варто їхати, незважаючи на будь-які перепони.

Наприклад, одна сестричка засвідчила про те, як під час грози, знаходячись на відкритій місцині, не маючи можливості фізично десь сховатись, почала сильно кликати до Бога з проханням зупинити грозу і захистити її, бо було трохи лячно.

Дуже швидко гроза перестала, а жіночка, яка була з нею поруч, запитала:

- «А як же це так виходить?! Ми були поруч: я геть мокра, а ти - суха?!»

- «Тож Господь янголам Своїм заповідал берегти мене на всіх шляхах!»

Інша сестричка поділилась з нами своїми переживаннями Христа, коли у відповідь на її прохання побачити, що Господь не відвертається, а дійсно приймає її, вона побачила видіння образа Сина Людського в небі. Все це та багато іншого - є свідченням Живого Бога в їхньому житті!

Алілуйя! Тепер не по нашим вже словам вірують! А ми, нікчемні  раби, зробили лише те, що повинні були зробити (Лк.17:10).

Слава і Хвала Богу нашому!